Інноваційні технології

Інноваційні технології

        Інноваційні педагогічні технології в сучасній дошкільній освіті – розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв’язання освітніх завдань. З огляду на це роль вихователя набула нової якості. Він розвиває пізнавальні якості дошкільника, його життєву компетентність у різних соціальних інституціях. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження нових новітніх освітніх технологій. Досвід показує, що все нове із часом стає традицією і що традиції утверджує соціум, а новаторами виступають яскраві особистості реформаторського типу. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна освіта, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях, основою яких є інноваційні педагогічні технології. Інноваційні педагогічні технології в педагогіці пов’язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття.

Інноваційні педагогічні технології розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Вони забезпечують умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Інноваційні педагогічні технології мають гуманістичну спрямованість у системі освіти, зумовлену співіснуванням і складними взаєминами в науковій педагогіці й педагогічній практиці традиційної наукової педагогіки. Вони належать до системи загального наукового і педагогічного знання. Виникли і розвиваються на межі загальної інноватики, методології, теорії та історії педагогіки, психології, соціології і теорії управління, економіки освіти. Інноваційні педагогічні технології є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства.

Інноваційні педагогічні технології є специфічними і досить складними, потребують особливих знань, навичок, здібностей.
Інноваційні педагогічні технології в системі освіти засвідчують якісно новий етап взаємодії й розвитку науково-педагогічної та педагогічної творчості і процесів застосування її результатів. Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, що відкриває простір для багатьох педагогічних технологій, динаміка продукування яких постійно зростає.   Широкий спектр, багатоваріантність педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згруповано за різноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено:

  1. За рівнем застосування:
  • загальнопедагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);
  • предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);
  • локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).
  1. За провідним чинником психічного розвитку:
  • біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);
  • соціогенні (переважають соціальні чинники);
  • психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).
  1. За філософською основою:
  • матеріалістичні та ідеалістичні;
  • діалектичні та метафізичні;
  • наукові та релігійні;
  • гуманістичні й антигуманні;
  • антропософські (грец. anthropos — людина і sophia — мудрість) і теософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей);
  • вільного виховання та примусу тощо.
  1. За науковою концепцією засвоєння досвіду:
  • асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);
  • біхевіористські (англ. behavio(u)rism, від behavio(u)r — поведінка) (за основу взято теорію научіння);
  • розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);
  • сугестивні (засновані на навіюванні); — нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному програмуванні);
  • гештальттехнології (нім. Gestalt — цілісна форма, образ, структура і технологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).
  1. За ставленням до дитини:
  • авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);
  • дидактоцентристські (центровані на навчанні);
  • особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання).
  1. За орієнтацією на особистісні структури:
  • інформаційні (формування знань, умінь, навичок);
  • операційні (формування способів розумових дій);
  • емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин);
  • технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості);
  • евристичні (розвиток творчих здібностей);
  • прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.
  1. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:
  • структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способу їх розв’язання, діагностики та оцінювання одержаних результатів);
  • інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання);
  • ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь розв’язувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету). В освітньому процесі використовують театралізовані, ділові, рольові, комп’ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове проектування та ін.;
  • комп’ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп’ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель – комп’ютер – учень» за допомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчальних програм);
  • діалогові технології (пов’язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб’єкт-суб’єктному рівні: «учень — учитель», «учитель — автор», «учень — автор» та ін.);
  • тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певних алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв’язання типових завдань у процесі навчання — тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку, розв’язання управлінських задач).

Педагоги-практики розробляють авторські технології, які поєднують у різних варіантах елементи апробованих технологій. Як правило, всі вони зорієнтовані на реалізацію змісту і досягнення мети різнорівневого і різнопрофільного навчання. Вихідним матеріалом для розроблення технології є теорії, концепції. Багато педагогічних технологій мають у своїй основі такі концепції засвоєння соціального досвіду:

  • асоціативно-рефлекторне навчання, у межах якого розроблена теорія формування понять;
  • теорія поетапного формування розумових дій, згідно з якою розумовий розвиток (як і засвоєння знань, умінь, навичок) відбувається поетапно, спрямовуючись від «матеріальної» (зовнішньої) діяльності у внутрішній розумовий план;
  • сугестопедична концепція навчання, яка обґрунтовує комплексне використання у навчальних цілях вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії (навіювання), що сприяє надзапам’ятовуванню;
  • теорія нейролінгвістичного програмування (НЛП), що розглядає процес навчання як рух інформації через нервову систему людини;
  • теорії змістового узагальнення, в основу яких покладено гіпотезу про провідну роль теоретичного знання у формуванні інтелекту дитини.

На основі однієї теорії навчання можуть вибудовуватися різні технології. Так, асоціативно-рефлекторна психологічна теорія породила варіантні технології навчання, які по-різному поєднують слово і наочність.

Теорія проблемного навчання покладена в основу технологій, що розвивають творчі здібності, пізнавальну активність, інтерес, самостійність особистості. Водночас побудова на одній теорії, концепції кількох технологій навчання не є свідченням їх ідентичності. Вони завжди будуть відрізнятися за кількісними і якісними параметрами. У зв’язку з цим важливо мати цілісну систему засобів опису педагогічних технологій, враховуючи, що кожна з них містить концептуальний, змістовий та процесуальний аспекти.

Наука пропонує великий вибір освітніх технологій, але не кожна з них може бути використана в роботі з дітьми дошкільного віку.

 

Перелік інноваційних технологій та методик, які застосовуються у закладі.

Спадщина Софії Русової («Український дитячий садок»)

        Автор – Русова С.

Суть технології. Вченою обґрунтовано умови гармонійного виховання у ЗДО: виховання повинно бути індивідуальним, пристосованим до природи дитини, національним, відповідати соціально-культурним вимогам часу, вільним, незалежним від тих чи інших урядових вимог, вибудовуватись на ґрунті громадської організації. Принципами побудови українського ЗДО повинні бути: гуманізм, демократизм, науковість, національний дух. Їх реалізація забезпечуватиме етнізацію особистості, входження дитини у духовний світ і традиційне життя українського народу, плекання національної та загальнолюдської культури.

 

Система освіти «Довкілля»

       Автор – Ільченко В.

Суть технології. Система освіти «Довкілля» формує цілісну свідомість людини, яка здатна брати відповідальність за своє майбутнє та майбутнє рідної землі, народу, виховує ціннісне ставлення дитини до себе, до світу, що ґрунтується на почутті любові до навколишньої дійсності, «совісті» – намаганні почути звуки кожної живої істоти, зрозуміти її, щоб жити у злагоді із собою, природою. Програма «Довкілля» як дидактична система викладання предметів природничого циклу альтернативна до традиційного підходу.

 

Методика розвитку творчих здібностей на заняттях з малювання

       Автор – Шульга Л.

Суть технології. Діти зображають навколишнє тільки після емоційних зустрічей з ним у процесі спостереження, розгляду картин, слухання музики, читання, розповідання. Головне завдання організації зображувальної діяльності – виховання естетичних почуттів, а допоміжне – навчання технічним прийомам. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього, тим повнішими будуть уявлення, глибшим – пізнання.

 

Спадщига В. Сухомлинського

        Автор – В.Сухомлинський.

Суть технології. Основоположною у науково-теоретичних працях і практичному досвіді В.Сухомлинського є його філософсько-педагогічна система ідей та поглядів на дитину як на найвищу цінність. Педагогіка В.Сухомлинського – це педагогіка серця, дитиноцентризму й толерантності, яка базується на ідеї наближення навчально-виховного процесу до природи конкретної дитини. Педагог створив таку психолого-педагогічну систему, в якій усе зосереджено навколо дитини-людини, це педагогіка, побудована на утвердженні тієї філософської істини, що освіта, виховання й розвиток людини мають передбачати, передусім, утвердження гармонії розуму й серця. Уроки мислення сприяють розумовому, мовленнєвому, духовному розвитку дошкільнят і вихованню в них ціннісного ставлення до природи. Діти вчаться розуміти й любити її, починають дивитися на неї іншими очима, стають активними її захисниками. Розроблені педагогом основні норми моральної вихованості для дітей ґрунтуються на творчому використанні багатого потенціалу загальнолюдських моральних цінностей і є складовою частиною його цілісної педагогічної системи.

 

Використання інноваційних технологій в роботі дошкільниками

        У побудові дидактичної моделі педагогічної роботи важливо опиратися на наявні у дітей знання, а не нав’язувані їм готової інформації згідно наших програм та планів. Поняття «розум» та «інформованість» не є тотожними.

Великий обсяг інформації отримуваної в готовому вигляді дитиною не обробляється, а лише підштовхує її до «інтелектуального споживацтва».     Дитина при репродуктивному способі навчання отримує досвід набуття знань без зусиль, в готовому вигдяді. І не отрмимує досвіду здобуття знань самостійно в ході використання вже набутих нею знань. Завдяки розмірковуванню, порівнянню та аналізуванню.

Крім того, науковці стверджують, що якщо ми чуємо – засвоюємо лише 15 % знань, якщо бачимо – 35%, а якщо пробуємо – до 90% інформації. При репродуктивному способі навчання у дитини розвивається лише пам’ять – і то зазвичай лише короткочасна. А при проблемному способі навчання – весь арсенал мислительних операцій.

Беручи до уваги вищевикладене, перехід до новітніх технологій навчання дітей є неминуючим. Тому що потік інформації з кожним роком збільшується у геометричній прогресії. І ми не можемо вже дати усю інформацію дітям. А значить, маємо лише навчити дитину здобувати нові знання за допомогою мислення та сучасних методів навчання – комп’ютера, телевізора, книг тощо.

Принцип спільних проектів – допомогти дітям відчути життєву потребу в знаннях, як умову їхньої життєдіяльності. Мотивація дитячої діяльності має бути для них зрозумілою.

Принцип партнерства – не «над», а «разом» Головне завдання вихователя не «вкладати в голови» а навчити. Якщо вихователь – лектор, віщун – це монологічний тип навчальної комунікації. А вона має бути на сучасному етапі діалогічною. Вихователь і діти – партнери. Вихователь допомагає дітям опанувати спосіб інтелектуальних та інших дій.

Принцип активної участі кожного у спільній справі. Задовольняючись загальним позитивним результатом, педагоги подекуди ігнорують той факт, що досягається цей результат завдяки активності малої частки групи дітей. Інші – пасивно спостерігають. Потрібно так організувати навчальний процес, щоб кожній дитині знайшлося посильне завдання і щоб успіх залежав від усіх.

Принцип активного залучення сім’ї до освітнього процессу в дошкільному закладі. Педагогічна культура великої кількості батьків залишається на дуже невисокому рівні. Активно залучаючи батьків до участі в навчальному процесі, вихователі мають змогу в толерантній формі надати рекомендації яким чином треба вчити малят. Це можна зробити у вигляді проведення «днів відкритих дверей». Проведення родинних свят, вікторин, конкурсів, виставок та розваг. А також підготовки дітей вдома до заняття в дошкільному закладі, коли вихователь в садку ставить завдання і діти з батьками ввечорі мають «здобути знання» про життя тварин на Півночі, наприклад. Кожна дитина про якусь одну тварину. А назавтра – діти приходять до дитячого садка і розповідають один одному про те, що дізналися. А вихователь, тільки доповнює їх відомості та систематизує їх. Допомагає складно розповісти про те, що діти дізналися.

Використання знайомих нам інноваційних технологій не є протиставленням тому, що ми робили раніше. Елементи цих досвідів мають доповнити та удосконалити процес навчання дітей і сприяти підвищенню ефективності навчання дошкільнят. Ми повинні пам’ятати, що передовий досвід – це не є догма, а лише підказка в якому напрямку ми можемо рухатися у справі удосконалення навчального процесу.

І нормально, коли у одного вихователя краще виходить використання одного досвіду, а у іншого – іншого досвіду. А третій вихователь – досвідчений та творчий – лише отримує поштовх до власної творчості та створення власного досвіду чи технології.

Навчальний процес, як і вся діяльність педагога – це щоденна творчість та знаходження нових методів впливу на дитину. Грамотний та творчо налаштований педагог завжди знайде можливість на базі традиційних методів навчання, які роками давали йому високі показники знань дітей, знайти шляхи підвищення ефективності своєї роботи завдяки використанню новітніх технологій, досвідів та методів в роботі.

Розвиток системи освіти вимагає впровадження  нових методів навчання і виховання дітей. Для створення сучасного інноваційного простору педагогічний колектив втілює в практичну діяльність такі інноваційні технології:

  • ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань), що розвиває у дітей творчі задатки,креативність, вміння знайти вихід в нестандартній ситуації, сприяє розвитку інтелектуального потенціалу, логічного мислення;
  • художньо-мовленнєва діяльність – це навчання дітей мовлення, розповідання, розвиток комунікативних здібностей засобами художнього слова;
  • розвиток зв’язного мовлення за творами О.А.Захаренка, В.Сухомлинського, що сприяє розвитку у дітей соціально-моральної позиції щодо себе, природи і суспільства; формування внутрішнього світу свого «Я»;
  • розвиток зв’язного мовлення засобами театралізованої діяльності, тобто вправляння дітей в монологічному та діалогічному мовленні, оволодіння мовними та емоційними засобами виразності, поповнення та активізація пасивного словникового запасу, розвиток інтелекту.

 

Події та оголошення

Осінній калейдоскоп
8 Листопада, 2021 14:24
Всі новини